У 1962 році, маленькою дівчиною, Тамара пішла в Михайлівську восьмирічку. Добиратися до школи було нелегко, адже школа була за два кілометри від дому. Особливо важко приходилось взимку, коли висота заметів сягала до двох метрів. Колись зими були не такі, як тепер (додає Тамара).

  Згодом у другому класі дівчина захворіла на тяжку хворобу - туберкульозний менінгіт.

Довелося лікуватися у воєнному госпіталі у місті Клевані цілий рік.Через хворобу прийшлося пропустити один рік навчання. Хвороба давала про себе знати, почав поступово втрачатися слух.

       Після закінчення восьмирічки у 1971 році пішла працювати в с.Ситне швачкою і там продовжувала навчання у вечірній школі.

        Не було Тамарі ще 16-ти, як страшне горе забрало, у ще юної дівчини, рідну матір. Було дуже важко, батько все менше і менше приділяв уваги дітям, намагався влаштувати особисте життя по-новому. З часом усе зтерпілося, змирилося.

        У 1973 році вийшла заміж і продовжувала працювати швачкою в с.Ситно. Душевні рани помогли загоїти діти, яких Тамара народила двоє - Лідію (1974р.н.) та Сергія( 1976 р.н.).

       У вільний від роботи час захоплювалася художньою вишивкою, кроїла та шила одяг.

        Здавалося, життя почало налагоджуватися, сім’я, діти, домашні справи. Але життя приготувало для Тамари ще одне випробування - смерть рідного брата Миколи, а згодом і батька. Вийти з цього важкого становища, знову ж таки, допомогли діти та родина.

      З 1978 року, і до тепер, працює у Михайлівській ЗОШ - техпрацівницею. У школі вона добра і чуйна людина, за це її поважають учні і весь педагогічний колектив.

      Ще одним захопленням Тамари Вікторівни є вирощування квітів. Їх у Тамариній оселі безліч.